Анонінмно будь ласка. Хочу вам розповісти як …

Анонінмно будь ласка.

Хочу вам розповісти як насправді лікують у Львівській обласній психіатричній лікарні. Коли я потрапила туди вперше, моїй мамі запропонували здати мене в інтернат для психічно-хворих. З того часу пройшло майже 6 років. І на ці гроші що моя мама викинула на лікування вже можна було б купити у Львові квартиру. З молодої красивої дівчини я перетворилася в жирне безлике створіння. Зараз я не приймаю ліки 3 місяці,чудово себе почуваю. І шкодую, що не зробила цього раніше. Працюю на роботі(хоча офіійно інвалід 2 групи, але я інвалідності не хотіла, зробила її під тиском мами) і хочу щоб ці так звані “психіатри” від мене відчепились. Хочу щоб мене визнали адекватною. Я не знаю до кого звернутись, тому що вже нікому не довіряю. Я не хочу знову гнити 3 місяці на Кульпарківській тому що мой мамі здалось що у мене “загострення”. Зараз матір забрала паспорт і пенсійну картку. Я хочу влаштовувати своє особисте життя, почати все спочатку. Переїхати на зйомну квартиру. Але боюсь, боюсь знову опинитися там.
А цій лікарні умови дійсно пекельні. Одного разу санітарки мене ледь не задушили. Я вже перед очима бачила короткі вспишки свого життя і прощалась з цим світом. Але вони зняли шмату з моєї голови і дихання відновилось. А все через те що я не хотіла спати, санітарки вирішили мене звязати. Звісно я пручалась. Коли роздаюдь той нещасний обід, спершу собі їжу набирає персонал, а вже тоді вони роздають пацієнтам, можуть красти куски м’яса. Яке буває раз на 2 тижні. Хліб якщо залишається беруть собі. Але є зміна, яка сама приносить чай і канапки та роздає, єдина на все відділення. Про жахливе ставлення персоналу можна писати безкінечно.Конкретно нічого не писала, бо лячно що можуть дізнатись хто автор. Зараз я не знаю що мені робити, з чого почати щоб жити спокійно і не боятись що можуть обмежити мою свободу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.