Сьогодні річниця з дня загибелі нашого Героя, …

Сьогодні річниця з дня загибелі нашого Героя, товариша, волонтера, одного із засновників ГО "Варта-1" Володимира Боднара.

Рівно рік тому, 17 травня 2015 року Володимира не стало… Його земне життя обірвалося на тимчасово окупованій території неподалік міста Попасна, Луганської області внаслідок підриву автомобіля на фугасі. Разом з Володимиром загинув Андрій Соколенко- Полковник Національної Гвардії України, Іван Попіль- військовий із Самбора, Генадій Євдокименко- волонтер із Луганська.

Володимиру Боднару було усього 43 роки. Без батька залишилось троє неповнолітніх дітей. Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та знайомим загиблого.

Друже Володимир, ти зараз там на небі…, але, водночас, ти з нами, за нашими плечима. Ти ведеш нас до нової боротьби за краще майбутнє країни, за справжню Незалежну Україну! Ти навіки залишишся у наших серцях і у нашій пам'яті.
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
_______________________________________________

Вшанування пам'яті Володимира Боднара відбудеться у день річниці 17.05.2016.

• Поминальна Служба відбудеться у с.Липники о 08:30.
• О 10:30 на Личаківському кладовищі відбудеться парастас. Спочатку біля центрального входу, а потім біля поховань воїнів АТО.
• О 12:00 на території військової частини 3002 за адресою вул.Княгині Ольги, 105 відбудеться відкриття меморіалу.
_______________________________________________

Володимира Боднара народився 15 серпня 1970р у м.Львові. Свої дитячі роки провів у селі Велика Вільшаниця Золочівського р-ну звідки походив його тато. Ніколи не цурався роботи, допомагав бабусі по господарству і в колгоспі. У 1977році вступив у перший клас СШ 8 з поглибленим навчанням німецької мови. У школі був допитливим і веселим учнем. У 1987 році закінчив школу і відразу ж поступив в Інститут фізичної культури і спорту де займався вільною боротьбою. Досяг неабияких успіхів у спорті. Приймав участь і був призером багатьох змагань. Після закінчення поступив у Львівську політехніку на факультет геодезії.
У подальшому займався бізнесом у різних сферах.
Любив займатися меценацтвом.
Поштовхом до активного суспільного життя стали криваві події на майдані. Як і більшість, не зміг залишитися пасивним глядачем телебачення. Ринувся активно допомагати Київському євромайдану. Організовував оборону Львівського. Саме на фоні цих подій і зародилася громадська організація "Варта-1". Як один з ініціаторів, підтримував і був активним учасником у ній.
Та це були ще ненайгірші часи у нашій історії. Війна дала ще більший поштовх інтузіазму та патріотизму. Волонтерство стало його другим життям. Не кажучи нікому возив допомогу в найгарячіші точки. Вивозили поранених, надавали першу медичну допомогу. Маючи зв'язки з-за кордоном, їздив і звертався до багатьох благодійних фондів щоб донести всю правду подій в Україні. Був членом організації ЮНЕСКО. Були великі плани та надії.
"Хто, як не я?!",- була відповідь на питання чому ти їдеш?
Ішов туди свідомо, не з страхом смерті, а з надією щось зробити для майбутнього України!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.