Доповнення від батька Тетяни до посту Олени Стельмах …

Доповнення від батька Тетяни до посту Олени Стельмах про Дітовбивцю
Я батько Татяни.
Дякую тобі Оленко за те, що ти наважилась написати цю статтю. Все що ти написала – це правда, мою онучку вбили. Я не буду описувати ситуацію з точки зору медицини, я хочу щоб люди, чиновники які будуть вирішувати долю цієї лікарки, прочитали це.

Я незнаю чому донька вибрала цей пологовий будинок. Вона сама медик, працює фельдшером на швидкій допомозі, має акушерську спеціальність. Один раз сама приймала пологи по виклику, у квартирі пацієнтки. Вона впевнена, що жінки мають народжувати самі, лікарі лише мають їм в цьому допомогти. Поступила вона в пологовий будинок "на Джамбула" 30 вересня. По результатам УЗД було виявлено згущення вод та маловоддя і лікарка УЗДистка сказала вже час народжувати, що не варто тягнути. Ти більше термін пологів настав ще 26 вересня. На це її лікарка Колодій відповіла, що ще не час і все в нормі – так має бути, на УЗД не можуть побачити маловоддя. Майже такі самі відповіді були на різні запитання доньки до 3 жовтня. Сказала, що в понеділок буде професорський обхід і тоді будемо вирішувати. Під час обходу Колодій сказала професору, що в Тані ще тиждень часу, професор "ткнув" пальцем в живіт і вони вийшли. В той день я перший раз за 9 місяців почув як моя дитина плаче. Ми почали обздвонювати знайомих лікарів. Відповіть у всіх була одна – або вона дурна, або вона тягне час щоб кесерити, бо це дорожче. Сказали терміново їхати до лікарки і вирішувати що робити. В 22:00 ми з дружиною вирішили їхати в пологовий будинок але дочка сказала, що сама підійде до неї і буде вимагати пояснень. В той вечір її лікарка була черговою. Вже вночі подзвонила Таня і сказала що болі в животі посилились і що Оксана Іванівна порадила добре виспатись, бо в ночі народжувати гірше, а зранку будемо вирішувати що робити, дала обезболююче та таблетку "гінепрал", яка виявилась препаратом, що пригнічує пологову діяльність. Сказала щоб лягала спати та пішла. Зранку дочка почала відчувати, що дитина поводить себе не як зажди, подзвонила до Колодій, на що Колодій відповіла, що вона зайнята і вона про неї не забула. Таня не стала її чекати і побігла до іншого лікаря, який зробив КТГ і сказав що немає серцебиття.
4 жовтня я був на роботі і коли побачив що дзвонить донька, я подумав що нарешті все закінчилось і в мене народилася онучка. Але те що я почув, я не забуду до кінця свого життя. Це був несамовитий вий: Тату, вони вбили мою дитину, приїдь і вбий їх! Описати мої відчуття? Думаю, не треба. Коли я приїхав і побачив свою донечку, я подумав, що може вона помилилась. Вона сиділа на ліжку, тримала животик і мовчала. Так з мертвою дитиною вона проходила майже добу. Описати її відчуття? Посеред вою та плачу нашої сім'ї, зі ступору вивів візглявий голос "лікарки" Колодій: що ви всі від мене хочете, причому тут я?
Бог їй суддя, але суд Божий буде колись. Напевно я поганий християнин.
Я не прощу! Я не прощу біль нашої сім'ї, моєї дружини, яка три доби не відходила від нашої дитини, яка була присутня при пологах і перша побачила нашу онучку, вимазану зеленою жижою, бо в животі небуло ні каплі вологи, а потім обнявшись ридала разом з завідуючим відділення, який приймав пологи. За пекло, яке я пережив виносячи з моргу в труні свою онучку, не ембріон, а пухленьку дівчинку 3 кг. 800 гр., 57 см. одягнену в малюсеньке біле платтячко, в те саме, в якому ми мали зустріти на виході з пологового будинку. Як клав в труну м'яку іграшку, яку просила покласти моя донька. За ридання мого сина, сльози якого я бачив ще в дитинстві. Мою внучку звали Поліна Стронціцька.
Я дуже вдячний людям які відгукнулись на наше горе, слідчій, яка одразу відреагувала на мою заяву, тендітній дівчині – журналісту телеканалу ZIK Мар'яні Гайдучик, яка плакала, коли я розповідав свою історію, завідуючому відділенням Улашину Олександру Борисовичу та іншим лікарям, які опікуються Тетяною. Не буду дякувати "лікарю" Колодій О. І. , яка вчора прийшла в палату до моєї доньки не вибачитись, а просити щоб ми нарешті відчепились від неї, бо вона може сісти в тюрьму, а в неї двоє дітей.
Не буду дякувати чиновникам міського департаменту охорони здоров'я, які на моє питання, як вони відреагували на смерть моєї онучки та ще 23 дітей які померли за останній час в цьому пологовому будинку, чиновник сказав, що він не в курсі про це, що заяв до них ніяких не поступало. Я напишу заяву, нехай я буду першим. Таким як вони, я хочу побажати здоров'я їм та їхнім дітям і щоб ніхто з них ніколи не почув: "Татку, приїдь до мене, вони вбили мою дитину".

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.