Перемоги із присмаком зради? Чи вірять українці сходу та заходу в зміни та успішність реформ (інфографіка)

2020 рік мав стати ключовим для завершення чи принаймні закріплення ряду важливих реформ в Україні.

Втім, через різні чинники він таким не став: пандемія майже заморозила трансформацію медичної та освітньої систем, Конституційний суд єдиним рішенням поставив під удар всю антикорупційну програму разом з цифровізацією, а захоплення новою поліцією все більше змінюється на розчарування в правоохоронцях.

То як українці сприймають реформи та які вважають найважливішими, розбираємося далі.

Реформи з присмаком зради

Наразі в Україні більшість суспільної уваги прикута до проблем, пов’язаних з пандемією та карантином, тож важко знайти актуальні та повні дослідження соціологів про ставлення до реформ та оцінку їхньої успішності. Але динаміка цих поглядів за останні роки також багато про що говорить. Наприклад, на початок цього року закріпилася тенденція більшої віри українців в успішність проведення реформ. І хоч порівняно з періодом президентських перегонів оптимізм дещо впав, це все одно найвищі цифри за останні роки.

«Віра в успіх реформ наприкінці 2019 році є більшою, ніж була рік тому – зараз зовсім не вірять в успіх 13%, а рік тому – 23%.  Водночас цілком впевнені в успіху 13%, а решта або вірить, проте має сумніви (38%), або не вірить, але ще має певну надію (31%)», – говорять результати дослідження, проведеного наприкінці 2019 року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з  соціологічною службою Центру Разумкова. Водночас, понад 50% опитаних зауважили, що на їхню думку жодну з реформ нова влада не почала успішно реалізовувати.

 

Ставлення українців до реформ
Infogram

Станом на жовтень цього року, згідно з даними загальнонаціонального опитування щодо громадського залучення, проведеного Програмою сприяння громадській активності «Долучайся!», майже половина опитаних взагалі не відчула позитивних наслідків реформ в Україні (47%), лише 2% відчули лише позитивні наслідки реформ, 16% – відчули позитивні та негативні наслідки реформ і аж 26% – відчули негатив від впровадження реформ. При цьому більшість опитаних (37%) навіть не змогли відповісти, коли ж саме очікують на наслідки реформ (можна було обрати варіанти «протягом року», «через 2-3 роки», «через 10 років» тощо).

Насправді привід для оптимізму є, адже якщо абстрагуватися саме від формулювань «реформи» та зосередитися на конкретних прикладах, соціологи відзначають певні позитивні зрушення.

Стриманий оптимізм та регіональні особливості

У дослідженні якості життя у Львові, проведеного наприкінці минулого року агенцією «Соціоінформ», можна помітити непрямі висновки, що якраз і стосуються впровадження реформ. Наприклад, щодо поінформованості про перебіг реформ, зокрема освітньої, можна знайти таке: «Близько 87,6% батьків зазначили, що поінформовані про шкільну реформу в Україні, а чверть із них – 25,2% знають про принципи нової української школи (2018 року частка таких батьків становила 9,9%)». І далі: У комунальних школах простежується позитивна динаміка. Батьки найбільше задоволені ставленням вчителів до дітей та чистотою у школах. Децентралізація поступово демонструє свою ефективність, адже оцінки батьків, порівняно з 2018 роком, покращились щодо забезпечення підручниками (+13%), технічно-матеріального забезпечення (+11%), а також спортивної інфраструктури (+10%)».

Схожа ситуація простежується і в питанні медичної реформи, яку українці протягом останніх років називають однією з ключових. Хочеться нагадати, що сукупно за даними соціологів «позитивні результати реформ» відчули лише 18% українців, але якщо вдаватися в деталізацію та конкретику, картина виглядає значно оптимістичніше. У звіті про якість життя у Львові-2019 соціологи відзначають таке: «74,5% опитаних відвідали комунальні медичні заклади і оцінили медичну інфраструктуру на 3,35 (2018 – 3,24). Оцінка медичних послуг сягнула позначки 3,56 із 5 можливих (2018 – 3,49, 2013 – 3,37). З 2017 року здійснено замір показника «ефективність лікування», який у комунальних медичних закладах щороку зростає: 3,26 – 2017, 3,38 – 2018 та 3,56 – 2019». Тобто громадяни реально бачать покращення, спричинені реформуванням системи освіти, але не завжди асоціюють це саме з реформою, якщо ставити питання про неї.

Певні висновки щодо успішності реформи поліції у Львові також можна зробити за результатами дослідження «Соціоінформу». Наприклад, ось що йдеться про довіру до патрульних та загалом задоволеність їхньою роботою: «У Львові мешканці частіше стали звертатися до патрульної поліції: показник зріс з 63,0% (2017) до 75,2% (2019). Оцінка задоволеності діяльністю правоохоронного органу за 2 роки зросла на 17%: з 2,60 (2017) до 3,03 (2019), проте рівень задоволеності залишається дуже помірним на 5-бальній шкалі». Більше про реформу поліції ми писали тут. При цьому, нагадуємо, загалом по країні показник довіри до поліції станом на 2020 рік – 33%.

Загалом про певну успішність реформ говорить ще й такий показник, що відзначили соціологи «Соціоінформу»: «Життя у місті визначається рівнем надання послуг та комунікацією з представниками профільних установ. Протягом 2 років у Львові знизилась частота порушень прав в адміністративних органах (з 48% до 36%) та у правоохоронних органах (з 26% до 15%)».

Пріоритети українців

Якщо говорити про регіональний аспект схід-захід, то мешканці західних регіонів, за даними досліджень, більш оптимістичні щодо реформ та мають трохи інакші ціннісні орієнтири, аніж мешканці східних. За даними Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова станом на кінець минулого року, мешканці західних регіонів більш схильні вважати, що Україна здатна подолати наявні проблеми протягом найближчого часу, аніж мешканці східних регіонів. Ствердно на питання про подолання проблем в короткостроковій перспективі відповіли майже 26% респондентів з заходу і 16,7% – зі сходу. Аналогічний розподіл думок стосується й віри у впровадження реформ. Так цілковито впевнені чи вірять в такий успіх (хоча й мають сумніви) понад 54% мешканців західних регіонів та лише 41% – східних. А от зовсім не вірять в успіх реформ більше респондентів на сході – 18,2% до 12,6% на заході.

Цікаво також те, що мешканці західних регіонів більш схильні терпіти тимчасові матеріальні труднощі через впровадження реформ. Загалом до цього, хоч і тимчасово, готові майже 58% мешканців заходу і лише 31% мешканців сходу. Це також цікаво характеризує ступінь віри у впровадження змін та ефективність цих змін у майбутньому на думку опитаних.

А от бачення відповідальності держави за громадян демонструє ще один цікавий аспект. Судячи з нього, мешканці сходу більш схильні не покладатися на державу, аніж мешканці заходу. Із твердженням «Держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення кожної людини усім необхідним» погодилися більше 41% мешканців заходу і лише 36,8% мешканців сходу. А ось теза «Держава повинна забезпечити людям однакові “правила гри” у житті, а далі сама людина несе відповідальність за те, як вона ці шанси використає» знайшла однакову кількість прихильників (52%) і там, і там.

Пріоритети українців же незмінні протягом останніх років. Так, найбільшою проблемою в країні однаково багато мешканців сходу, заходу та решти регіонів вважають корупцію. Відповідно, реформою №1 протягом останніх кількох років більшість називає антикорупційну. До слова, детальніше про її впровадження та успіхи ми вже писали тут. На другому місці за пріоритетністю – медична реформа (детальніше про її особливості на Львівщині читайте тут). Далі – пенсійна.

Цікаво, що важливість цих трьох ключових реформ, а також поліцейської за останні роки на думку українців лише зросла. «Порівняно з періодом президентства Петра Порошенка серед громадськості зросла оцінка важливості антикорупційної реформи (з 58% до 63%),  реформи охорони здоров’я (з 46,5% до 57%), пенсійної реформи (з 44% до 52%), реформи правоохоронних органів (з 32% до 37%)», – пише Поліна Бондаренко з Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спеціально для Української правди. Водночас, зниження інтересу українців до деяких реформ (наприклад, освітньої та земельної) пані Бондаренко пов’язує не так з провалом реформ чи відсутністю змін, як зі зменшенням кількості комунікації цих питань із суспільством, зокрема, через медіа.

Чимало експертів з впровадження реформ акцентують, що незворотність змінам може забезпечити лише широка підтримка громадянського суспільства, реакція самих українців на спроби згортання позитивних змін та спонукання влади не гальмувати ключові реформи. Відтак, дуже важливо, що за останні кілька років ставлення населення до реформ, хоч і стало дещо скептичнішим, але залишається позитивним та оптимістичним. Звичайно, пандемія та коронавірусна криза відсунула на другий план усі інші суспільні процеси, зокрема і впровадження реформ, проте є надія, що із покращенням ситуації українці знову звернуть свою увагу на зміни в державі та прискорять позитивні процеси.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Змінюємося разом: як реформи наближають Львівщину та Донеччину до ЄС» в межах програми медійних обмінів від Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати Україна – Карпатська агенція регіонального розвитку» за фінансової підтримки Львівської обласної ради.

Головне зображення: depositphotos.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.