«Краще жменя пігулок, аніж діаліз». Історія львів’янки, якій пересадили нирку

Після трансплантації Оксана Мазур щодня вживає 20 таблеток.

10 лютого 36-річній Оксані Мазур пересадили нирку. Донором стала 45-річна жінка, в якої був розрив аневризми. Хоч з моменту операції минуло лише 15 днів, життя Оксани Мазур уже змінилося. Вона не лише одужує, а й готується до виписки і планує відпочинок. Каже, що краще вживати жменю пігулок, аніж ходити на діаліз.

Читайте також: Шанс на одужання. Відтепер діти з онконедугами у Львові отримуватимуть ліки нового покоління

Як розповіла Тvoemisto.tv сама жінка, на донорську нирку вона чекала пів року.

«Захворіла я 5 років тому. Спочатку мені довго не могли встановити діагноз, згодом виявилося, що це гломерулонефрит. Усі ці роки лікувалися, по 3-4 рази в рік лягала в лікарню, але результату це не давало. Далі нирки просто відмовили. З липня була змушена щодня ходити на діаліз. Із серпня вирішила стати в чергу на трансплантацію», – розповідає Оксана Мазур.

За її словами, щоб стати на «чергу», довелося робити аналізи та обстеження. Загалом у списку було 25 пунктів. Усе це, каже, було зробити не проблемно. Два тижні і все було готово, а далі було очікування.

Із лікарні подзвонили через пів року. Як зізнається Оксана Мазур, на такий дзвінок навіть не сподівалася, адже багато спілкувалася з людьми, в яких такі самі проблеми і вони у черзі в Україні та Білорусі стоять роками.

«Це був звичайний день, якраз збиралася на діаліз. Зателефонував лікар і повідомив, що є донор. Відразу мене запитав, де я знаходжуся і чи погоджуюся на перевірку сумісності з донором. Звісно, погодилася і вирушила на діаліз. Вже там мені задзвонили ще раз і сказали приїжджати. Відразу набрала чоловіка, забрали всі документи і приїхали у лікарню», – каже співрозмовниця.

Читайте також: «Приїжджайте, є нирка». У Львові батькові двох малих діток пересадили орган

Як довго тривала операція, Оксана Мазур не знає. Для неї увесь цей день був дуже сумбурний. Лиш пригадує, як зранку сходила до нотаріуса підписати документи, далі була підготовка, крапельниці. Прокинулася жінка уже вранці.

«Мені казали, що операція тривала до пізнього вечора. Зранку нормально прийшла до себе, відразу відчула зміни. Коли була на діалізі, то сечі в мене взагалі не було, просто не ходила в туалет. Зараз все змінилося. Крім того, не потрібно ходити на цей діаліз, терпіти проколи голок. Я живу як нормальна людина», – додала вона.

Зараз жінка чекає, аби їй сказали, що всі обстеження в нормі і вона може їхати додому. Цілком ймовірно, що це станеться вже наступного тижня.

Читайте також: Почути і перемогти. Як у львівській лікарні діти долають рак

Оксана Мазур розуміє, що відтепер зміниться в її житті геть усе. Щоб нирка нормальна працювала і не було відторгнення, все насамперед залежить від неї. Одне з найважливіша правил – вживання таблеток.

«Зараз у мене дуже багато таблеток – близько 20 на день. Це і імуносупресивна, противірусна, протигрибкова терапія, таблетки, щоб не було відторгнення. Але в моєму випадку краще вживати таблетки, аніж щодня ходити на діаліз. Звісно, через якийсь час кількість таблеток зменшиться. Але вже точно знаю, що 3-4 таблетки на день треба буде вживати до кінця життя», – ділиться Оксана Мазур.

Має змінитися в жінки й спосіб життя – треба буде зважати на харчування, намагатися не хворіти, бо навіть банальна застуда чи отруєння можуть нашкодити.

Після виписки з лікарні тривалий час Оксана Мазур кожен другий тиждень має приїжджати сюди на огляд. З часом кількість візитів буде зменшуватися.

Читайте також: Шанс жити. Для чого і як у Львові проводять пересадки органів

Ні за що, як каже жінка, вона не платила – і сама пересадка органу, і ліки оплачує держава. Безкоштовною буде й подальше лікування. Жінці потрібно буде лише із випискою та скеруванням приїжджати і забирати потрібні їй ліки.

«Лише коли в людини трапляється біда, то все переосмислюєш і оцінюєш усе по-іншому. Лише після такого випробування долею я зрозуміла, що час летить безповоротно. Ми чомусь завжди кудись поспішаємо, нам завжди чогось не вистачає. Кажемо, що відпочинимо чи поїдемо колись пізніше. Але це пізніше може не настати. Раджу усім, кому потрібна трансплантація, не зволікати, а ставати у чергу. І цілком можливо, що вам так само пощастить, як і мені», – додала вона.

Зараз Оксана Мазур мріє про найцінніше – виписатися з лікарі, побачити своїх дітей – 13-річну доньку і 7-річного сина, чоловіка та матір, а також кудись поїхати. І не важливо куди.

Детальніше про те, для чого і як у Львові проводять пересадки органів, читайте у матеріалі Шанс жити.

Ольга Шведа

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.