Микола СКРЯБІН: «На Олімпіаді в Нагано у мене був великий емоційний підйом»

23 років тому, в лютому 1998-го, у японському місті Нагано відбулися XVIII Зимові Олімпійські ігри. На них найкращий в історії українського гірськолижного спорту результат показав уродженець Львова Микола Скрябін. Тоді 19-річний хлопець посів 12-те місце в гірськолижній комбінації. Державний тренер національної збірної команди України з гірськолижного спорту Леонід Тікун назвав те досягнення історичним і переконаний, що українці ще довго рівнятимуться на той результат. Після тріумфу в Нагано Микола Скрябін ставав переможцем міжнародних змагань FIS (Міжнародної федерації лижного спорту), виступив на двох наступних Зимових Олімпійських іграх – 2002 і 2006 років.

Нині наш земляк мешкає в Канаді – у місті Вістлері, що неподалік Ванкуверу, де відбувалася Зимова Олімпіада 2010 року. На неї Микола Скрябін теж мав шанс потрапити, але не склалося. Зате виступила там його сестра, відома українська гірськолижниця Анастасія Скрябіна. В цьому інтерв’ю для сайту відділення НОК України у Львівській області майстер спорту України, випускник Львівського державного інституту фізкультури, 42-річний Микола Скрябін розповів про свою спортивну кар’єру, а також про те, чим займається зараз.

– Пане Миколо, в Нагано-1998 у комбінації (два слаломи і швидкісний спуск) ви стали 12-м серед 38-ми учасників. Пригадайте, як вам вдалося так вдало виступити?
– Ви знаєте, в гірських лижах, як і в багатьох інших видах спорту, все має скластися в комплексі щоб досягнути якогось результату. І тоді якраз все склалося досить успішно. Були добрі тренери, зокрема, Антон Антонович Фалтинський. Він добре організував підготовку влітку, що дуже важливо. Також було добре фінансування, ми змогли виїхати до Канади на початку сезону і виступати в Кубку Північної Америки. Вже там я показав досить добрі результати. Я був кваліфікований десь 70-м і зміг заїхати в першу «п’ятнашку». Тобто вже тоді, на початку сезону, в мене була дуже добра форма – як фізична, так і технічна. І екіпіровка була добра – компанія Fischer дала нам якісні лижі. Тобто склалися багато факторів докупи і з цього вийшов добрий результат. Ну і, звичайно, дуже велике бажання було і дуже багато праці було вкладено в цей результат в підготовчому сезоні. І, звичайно, трошки була удача. Але, я вважаю, що сильним і підготовленим завжди щастить. І той результат справді тяжко повторити для українських гірськолижників.

– З 38-ми учасників комбінації на Олімпійських іграх в Нагано лише 15 завершили вдало всі три спроби. Чому так мало?
– Таке досить часто буває в гірських лижах. Не в такій мірі, можливо, але подібно. Тому що всі їдуть на 110% і дуже ризикують. А це призводить до не фінішування. А ще в той час траса трошки змінилася через те, що випало багато снігу. Умови були досить тяжкі. Так, відомий австрійський спортсмен Германн Майєр вилетів з траси і мав багато проблем. Це таке знамените відео було. Наприклад, стрибок, який був на тренуваннях у швидкісному спуску приблизно на 30-40 метрів, під час змагання став уже на 60-70 метрів. І завдяки цьому багато учасників мали проблеми як в слаломі, так і в швидкісному спуску. Тобто умови були досить тяжкі.

– В швидкісному спуску ви показали останній час серед тих, хто доїхав до фінішу. Перестраховувались, щоб доїхати до фінішу і в будь-якому випадку посісти високе місце?
– Швидкісний спуск – це традиційно «не наша» дисципліна, тому що вона вимагає специфічних умов тренувань – довгих трас, які повністю безпечні, огороджені сіткою. В нас, на жаль, таких умов тренувати швидкісний спуск в Україні не було. Тобто це дисципліна, яка вимагала бути за кордоном – в Аргентині, в Чилі.

Скажу, що на той час це був, напевно, максимальний результат, який я міг показати. Я виклався на 100% і навіть те, що я фінішував, вважаю, це був вже хороший результат. Так, ми мали підготовку, як я казав, у Північній Америці. Але це була мінімальна кількість тренувань і стартів до Олімпіади. А от в слаломі було більше підготовки і це був мій вид, в якому я міг більш-менш щось показувати.

– На свою першу Олімпіаду ви поїхали, маючи 19 років. Які були відчуття, коли потрапили на Олімпійські ігри в такому юному віці?
– Було чудово потрапити на Олімпіаду, виконати всі критерії. А також було чудово потрапити до Японії, тому що це дуже красива країна. Дуже було цікаво побачити іншу культуру, природу. І люди дуже добрі, привітні там. Насправді на тій Олімпіаді в мене був великий емоційний підйом.

– Олімпійські ігри в Нагано – головний спогад, емоції у вашій спортивній кар’єрі?
– Напевно, найбільші емоції там пережив. Тому що виступати разом з найкращими для 19-річного хлопця – це було щось особливе. Були пам’ятні моменти і після Олімпіади в Нагано. Наприклад, перший раз, коли я виграв інтернаціональний старт в Італії (слалом-гігант), це теж було дуже емоційно і радісно для мене. І після цього в Чехії я також вигравав слалом-гігант. Це було також дуже емоційно, тому що переді мною, принаймні серед хлопців, ніхто такого результату не показував з України. І було приємно, що тяжка праця давала якийсь результат.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.