Юліуш Гохберґер – архітектор, який будував львівські школи

Більшість навчальних закладів кінця XIX – початку XX століття розташованих у Львові, споруджені архітектором Гохберґером, який упродовж 33 років забудовував місто.

ІА Дивись.info розповідає не лише про архітектуру Галичини, але й про її творців — сьогодні історія про Юліуша Гохберґера, який 181 рік тому народився у Познані.

У травні 1840 року в подружжя Гохберґер народився нащадок, назвали хлопчика на честь батька Юліушем. Його матері, Анні-Маріанні-Людгарді Зейланд, було 26 років, татові — 30. Початкову освіту хлопчик здобув у Познані, навчаючись у місцевій гімназії. Закінчивши навчання, Юліуш упродовж року працював, аби ще за рік, коли йому вже виповнилось 19 років, вступити до королівської Будівельної академії у Берліні.

У Німеччині молодик зарекомендував себе як талановитий студент, а через п’ять років, 1866-го, Юліуша Гохберґера нагородили срібною медаллю за результатами архітектурного конкурсу, присвяченого річниці смерті Карла Фрідріха Шинкеля — німецького архітектора та художника, якого вважають основоположником «романтичного історизму»  архітектури Німеччини.

По закінченню академії чоловік починає працювати у прусській будівельній службі архітектором та адміністратором. Тут Юліуш проєктує святині — костели, церкви, а також мости, дороги, лікарні, залізничні вокзали та станції.

Гохберґер і Львів

У той же час Юліуш перемагає у конкурсі на вакантну посаду директора Львівського будівельного уряду, тому переїздить з Німеччини та одразу після нового, 1872-го року, 31-річний Юліуш починає у Львові професійну діяльність, яку облишить тільки за кілька місяців до смерті.

По приїзді до Львова Юліуш побрався із Геленою-Магдаленою Морачевською-Холевою, яка на п’ять років була молодшою за коханого.

Через рік у родині народився первісток — донька Гелена-Франциска, ще через сім років у подружжя народились близнючки Аніела-Людвіка та Марія-Антонина, а 1883 року — син Казімеж, який помер підлітком, у 15 років.

Сім’я оселилась у власній віллі, спорудженій за проєктом Гохберґера на вулиці Кирила і Мефодія, 11 після народження трьох дітей, 1880-го. Зараз тут діє дитячий садок №43.

Державний дитсадок №43 у Львові у стінах вілли Гохбéрґера. Фото з відкритих джерел.

Після смерті Юліуша, через вісім років, віллу перебудували для нового власника — польського скульптора та реставратора Станіслава Левандовського, який в той час працював у Львові.

Що побудував Гохберґер у Львові

Гохберґер був також членом Політехнічного товариства, де разом із провідними архітекторами та інженерами Галичини ухвалювавав рішення щодо розбудови Львова. Сюди також належав Міхал Ковальчук — архітектор родом з Прикарпаття, з-під пера якого вийшли десятки львівських помешкань, церков і пам’ятників.

Дописував Юліуш й до «Технічного часопису» (Czasopismo Techniczne) — найвідомішого журналу загальнотехнічного профілю в Австро-Угорщині. Друкувався він польською мовою до початку Другої світової війни.

Архітектор організовував найбільший ярмарок в історії Королівства Галичини та Володимирії, що відбувався з 5 червня до 10 жовтня 1894 року на верхній терасі Стрийського парку у Львові — Галицьку крайову виставку.

Читайте також: Чех, який звів пів Львова, однак сам залишився таємницею

Нинішній національний університет імені Івана Франка у Львові діє на місці колишнього Галицького крайового сейму, проєктом якого опікувався Юліуш Гохберґер, що тоді очолював міське управління будівельного уряду. Тут за сто років до цього діяло казино Йоганна Гехта — відомого львівського підприємця початку XVlll століття, який був тогочасним організатором дозвілля львів’ян.

Казино розібрали 1977 року. Новий проєкт Галицького сейму вважався досконалим, крім цього, спорудження вже обходилось набагато дешевше, ніж передбачалось умовами конкурсу.

Залу засідань було знищено під час Другої світової війни, втім, на архівних світлинах видно, що вестибюль сейму був заповнений екзотичними рослинами

Вестибюль Галицького сейму до Другої світової війни. Джерело: lviv.travel.

1874 року Шкільна крайова громада Львова зібралась, аби врегулювати питання фінансування освіти та будівництво нових навчальних закладів. Цьому передувало рішення Сейму щодо нового шкільного крайового статуту, а також про те, що всі державні заклади початкової освіти повинні розміщуватись у власних будівлях.

Відтак, зважаючи на тип школи (чоловічі та жіночі чи роздільні), питання стосувалось планування. У той час найчастіше будували навчальні заклади, де могли одночасно навчатись як дівчата, так і хлопці, однак чоловічі та жіночі частини ізольовували — вони мали окремі входи, та окремі набори усіх обов’язкових навчальних приміщень. У спільному користуванні могли бути гімнастичний зал, каплиця та приміщення шкільної адміністрації. Зазвичай використовувались коридорна та галерейна планувальні системи.

За проєктами Юліуша Гохберґера у Львові було споруджено щонаймеше сім освітніх закладів.

Теперішній Науково-дослідний інститут Львівської політехніки за адресою Князя Романа, 5, де діє, зокрема, кафедра журналістики — є колишньою будівлею 3-ої міської гімназії імені Цісаря Франца-Йосифа I (згодом — імені короля Стефана Баторія), споруджена за проєктом Гохберґера.

1 з 2 Тут колись розташовувалась третя міська гімназія, споруджена за проєктом Юліуша Гохберґера. Фото:

Тут вперше Юліуш застосував коридорну систему планування. Головний вхід акцентовано ризалітом, з великим арочними вікнами актового залу, прикрашений скульптурами видатних діячів польської культури і науки: Миколая Коперника, А. Снядецького, Адама Міцкевича, Тадеуша Чацького, Юзефа Оссолінського, Яна Длугоша роботи скульптора Тадеуша Баронча.

Вул. Князя Романа, № 5. Споруджений 1876 року за проектом Юліуша Гохберґера. На фото скульптура Я. Длугоша на центральному ризаліті будинку. Фото: Світлани Масальської.

Ідеться також і про вищу реальну школу на теперішній вулиці Шухевича. З 1921 року заклад став першою математично-природничою гімназією імені Миколая Коперника). Зараз тут розташовуєтьсяа середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов.

Школа східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан». Фото: Львівська міськрада

Колишня школа мішаного типу святого Мартина на вулиці Жовківській, 6, що в Шевченківському районі, а тепер — ліцей №57 імені Короля Данила у Львові, побудували 1876 року під керівництвом Гохберґера.

Ліцей №57. Фото з офіційної сторінки навчального закладу у Фейсбук.

Школа №3, що на вулиці Степана Бандери, 11, неподалік головного корпусу «Львівської політехніки». Її зводили під керівництвом Юліуша Гохберґера 1883 року. Колись тут діяла жіноча школа святої Маґдалини.

1 з 2 Школа №3( вулиця Бандери, 11). Фото з відкритих джерел

1884 року у Львові з’явилась школа святої Анни на вулиці Городоцькій, 28: тут сьогодні діє правнича гімназія. Навчальний заклад був змішаного типу: чоловіча половина простягалась уздовж вулиці Городоцької, чоловіча — по вулиці Леонтовича.

Львівська правнича гімназія. Світлина “Фотографій старого Львова”.

Пізніше на нинішній Театральній вулиці звели школу, де нині під №62 школярі вивчають поглиблено іноземні мови.

Школа імені Міцкевича (школа №62) Вулиця Театральна (Львів), 15.

Школа імені Сташиця на розі вулиці Лесі Українки, 45 та вулиці Підвальній, 17 (1892) — тепер навчальний корпус №2 Української академії друкарства.

Гохберґер побудував будівлю пожежної станції на вулиці Винниченка. Він також спорудив будинок пожежної команди на площі князя Святослава, пожежну частину на Площі Данила Галицького, військовий манеж на розі вулиці Генерала Грекова, 1 і вулиці Ветеранів (1889—1891).

Комплекс притулку для бідних фундації Брата Альберта (польського живописця Адама Хмельовського, який став ченцем) на розі вулиці Золотої, 2 і вулиці Клепарівської, 15. Нині (1999 р.) – завод «Львівметалопласт».

Притулок для бідних (вулиця Клепарівська, 15). Фото: Прадідівська слава.

На місці колишнього телеграфного заводу, що на вулиці Смаль-Стоцького зараз хочуть облаштувати медзаклад — такий, який спорудив Юліуш Гохберґер ще в XІX столітті на замовлення мецената Антонія Білінського: раніше тут функціонував хоспіс — заклад для важкохворих людей. Після Другої світової війни будівлі закладу перестали використовувати у медичних потребах. У 1946 році сюди перевезли завод телеграфної апаратури (ЛЗТА) з Саратова. А вже після розпаду Радянського Союзу будівлі заводу ніяк не використовувалися.

1 з 2 Теперішній вигляд колишнього хоспісу. Фото Zahid.net Візуалізація після реконструкції.

Коли чоловікові було 49 років померла його дружина — 44-річна Гелена-Магдалена Морачевська-Холева, з того часу ще 16 років він не шукав нового кохання. У той же рік померла його матір Анна-Маріана-Людгарда Зейланд, а ще у вічність відійшов батько архітектора Юліуш Андреас Гохберґер.

Сам же Юліуш продовжував втілювати проєкти будівель у Львові у життя ще впродовж 15 років. 1905 року, у квітні, він помер. Чоловікові було майже 65 років, а незадовго до цього він покинув посаду директора міського будівельного уряду у Львові, яку обіймав 33 роки.

Гохберґера поховали поряд із дружиною у фамільному склепі на Личаківському цвинтарі.

Підготувала Мар’яна КОВАЛЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.