Луція Фрей — львівська неврологиня із трагічною долею

Ця жінка була не просто медикинею, а й науковицею. Луція Фрей стала авторкою одного із перших описів неврологічного синдрому, який назвали на її честь. Лікарка допомогла багатьом пацієнтам, втім її життя закінчилось дуже трагічно.

ІА Дивись.info продовжує розповідати про видатних людей Галичини, які зробили неоціненний вклад у розвиток архітектури, містобудування, мистецтва і медицини. Нинішня розповідь про львів’янку Луцію, котра рятувала людські життя, та сама опинилась у вихорі безжалісної долі.

Талановита юнка зі Львова

У листопаді 2021-го мине 132 роки із дня народження Луції Фрей. З’явилась вона на світ у родині постачальника будматеріалів Шимона Симхи Фрея та Діни у Львові. Загалом сім’я була заможною, вони належали до полонізованих євреїв.

У сім років дівчинка почала навчання у загальноосвітній католицькій школі при монастирі бенедиктинок, де провчилась до 12 років. Пізніше підліток ходила до єврейської гімназії для дівчат Ґольдблатта-Каммерлінґа — приватний навчальний заклад, що розташовувався у частині кам’яниці № 4 на львівській вулиці Краківській.

Кам’яниця на теперішній вулиці Краківській, де діяла гімназія, у якій навчалась Луція. Фото: скрін-шот із Googlemaps

Тут Луція провчилась ще сім років, а у 19 років юнка екстерном склала іспити у гімназії Франца Йосифа і розпочинає навчання на філософському університеті у Львівському університеті. Зазначається також, що, ймовірно, Луція змінила напрямок студіювання на математичний. Дівчина деякий час учителювала.

Робота за покликанням і вибоїни на шляху до успіху

У 28 років Луція Фрей вирішує присвятити власне життя медицині, але майже одразу була змушена облишити цю справу через польсько-українську війну: тоді, вірогідно, працювала в Крайовому шпиталі у Львові, в нервово-психіатричному відділенні в професора Казімєжа Ожеховського.

Після чотирьох семестрів навчання, себто двох років, у Львові продовжила його у Варшаві. Ще до закінчення університету почала працювати в неврологічній клініці Ожеховського (створеній у 1920 році на катедрі в Варшаві) молодшою асистенткою.

Випустилась із вузу 32-річна жінка у лютому 1921 року. Пізніше майже рік підвищувала власну кваліфікацію: складала іспити, зокрема із неврології на відмінно. Диплом про закінчення університету отримала у віці 34 років. Луція упродовж п’яти років працювала старшою асистенткою в неврологічній У 1923-28 роках  клініці у Варшаві. Тут вона і описала синдром, який назвали на її честь — синдром «Фрей»: ця наукова робота стала справжнім відкриттям на ниві тодішньої медицини.

Фрей оприлюднила статтю про синдром вушно-скроневого нерва, відомого тепер як синдром Фрей 1923 року у «Polska Gazeta Lekarska», і в тому ж році французькою мовою «Revue neurologique». Випадок, описаний у цій роботі, був представлений на зустрічі Товариства лікарів Шпиталю Дитинки Ісуса та в Неврологічному товаристві у Варшаві 20 січня 1923 року.

Львів і кохання

Луція повертається із Варшави до Львова у 39 років, бо знаходить своє кохання у рідному місті. Вона виходить заміж за адвоката Марка (Мордехая) Ґоттесмана.

Пара спершу мешкала у будинку на на вулиці Зиґмунтовській, 12 (нинішня вулиця Гоголя неподалік центру Львова – ред) разом із батьками чоловіка.

Луція працює лікаркою у Єврейському шпиталі на вулиці Раппопорта, 8, а за деякий час народжує донечку Дануту. Родина переїздить до нового помешкання із первістком за адресою вулиця Сикстуська, 35 (тепер — вулиця Дорошенка, 35 – ред), коли Дануті було два роки.

Вулиця Дорошенка, у будинку на якій мешкала родина Фрей. Фото з відкритих джерел

У епіцентрі злочину проти людства

Після початку Другої світової війни і вступу радянських військ до Львова Марк Ґоттесман був арештований НКВС за звинуваченнями у контрреволюційній діяльності. Засуджений на 5 років ув’язнення, однак розстріляний 26 червня 1941 року «у зв’язку з початком військових дій».

Будівля колишнього єврейського шпиталю на вулиці вулиці Якова Раппапорта, 8. світлина “Старих фотографій Львова”

Після того, як місто зайняли німці, Луція Фрей опинилася у львівському гетто. Там працювала в ІІ клініці гетто (II. Ghettopoliklinik) на вулиці Замарстинівській, 112. Останній доказ того, що Луція Фрей була ще живою, датований 1 квітня 1942 року. Ним є заповнена анкета карти дозволу на працю (Fragebogen zur erstmaligen Meldung der Heilberufe) № 144, видана німецькою владою. Тоді вона жила на вулиці Бальоновій, 6 m. 12.

20 серпня 1942 року майже всі пацієнти та медичний персонал клініки в гетто (щонайменше 400 осіб) були страчені. Луція Фрей загинула тоді або ж була депортована між 10 і 22 серпня до табору смерті Белжець.

Деякі біографи подають 1943 рік (в червні відбулась ліквідація львівського гетто) як дату смерті Луції Фрей. Їй було 54 роки. Водночас нічого не відомо про долю її доньки Данути, батьків та свекрів.

За своє життя, окрім блискавичної лікарської практики, Луція Фрей видала щонайменше 43 наукові праці. Найвідомішими з яких вважається дослідження впливу рослинних отрут на дегенерація спинного мозку, тапографічну анатомію стовбура головного мозку та казуїстичні випадки аневризми кореневого сплетіння, себто проводила окремі спостереження за ушкодженнями або захворюваннями, які у той час викликали неабиякий інтерес для людства — як науковий, так і практичний.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.