До Дня домашніх улюбленців львів’яни поділилися атмосферними фото й історіями про своїх тварин

Пропонуємо переглянути кілька добрих історій про улюбленців від читачів Tvoemisto.tv.

До Дня домашніх тварин на Фейсбук-сторінці Tvoemisto.tv попросило користувачів поділитися фотографіями своїх улюбленців та історіями про них. Найцікавіші, на наш погляд, публікуємо разом із фото. Tvoemisto.tv отримало та переглянуло близько 400 фотографій, а також десятки зворушливих коментарів. Тож пропонуємо до вашої уваги кілька з них. 

«Мерлі. Андрій подарував цю красуню Інні ще у 2014, щоб не залишати її наодинці, адже сам тоді перебував у зоні АТО. Разом з Інною вона хвилювалась за життя і здоров'я Андрія, раділа його поверненню. Собака на відстані відчувала моменти небезпеки, вразливо реагувала на від'їзд Андрія в АТО, зате його приїзд чула ще з вулиці. Зараз Мерлі – це поважна собачка, член сім'ї без якої ми всі не уявляємо себе».

Авторка: Ірина Підлісна

«Сьогодні виповнюється якраз 1 рік від моменту, коли наш Норман, на той час п’ятимісячне цуценя, загубився. Побіг за іншим собакою і не повернувся. Пошуки його були тривалі і напружені. Ми розклеїли оголошеннями про те, що він зник, на всіх прилеглих вулицях, розмістили оголошення у Фейсбуку на своїх сторінках, а також на сторінках різних спільнот. Час від часу був дзвінок, що нібито бачили схожого собаку і ми реагували, але це був не він. 

Пройшов місяць і після багатьох переживань ми змирились з утратою. Але мали надію, що він прибився до якихось добрих господарів. Тому вирішили завести собі іншого чотириногого друга. В спільноті Собачників у Фейсбуку, дружина зауважила оголошення від 11 січня 2017 року про одного милого песика. Ми прийняли спільне рішення, що візьмемо його собі, але трохи згодом. 

Кожного 16 числа будь-якого місяця я в той чи інший спосіб пробую якось його вирізнити, оскільки 16 вересня ми з дружиною об’єднались у святій тайні Подружжя. Домовився з господаркою нашого майбутнього Дені, що в цей день заберемо його, це і буде моїм подаруноком для дружини. Коли ми їхали за Деніком, то жінка подивилася на мене і з переконанням в голосі та очах сказала: «Андрій, я переконана, ми знайдемо Нормана!».

Ми привезли Деніка додому і він почав адаптуватись на новому місці. І тут 20 січня пролунав, якийсь дивний дзвінок, в якому нас розпитували про Нормана. Спочатку цей дзвінок був на стаціонарний домашній телефон, а вже наступний був до дружини, бо саме такі телефони були вказані на оголошеннях про розшук Нормана. Коли в черговий раз зателефонували дружині, то виявилось, що з Норманом все добре і його доглядає родина з Пустомитів. Вони готові були його нам повернути. 21 січня наш шлях пролягав у Пустомити до Василя Гусара, щоб забрати Нормана. Нас попередили, що можемо його не впізнати, бо він суттєво виріс.

Коли ми приїхали, нас на дорозі зустріла дружина Ліля і вже з нею ми під’їхали до їхнього обійстя. Зайшли на подвір’я і якраз їхня донька гуляла з Норманом, він справді дуже виріс, але це був він, жодних сумнівів. Коли гукнули його кличку, то він радісно відреагував і підбіг до Слави, потім до мене, стрибав на нас і облизував!

Виявилось, що Пан Василь Гусар їхав кільцевою дорогою (об’їзна навколо Львова) та побачив, як дорогу перебігала зграя псів. Серед них був й Норман, але якась фура зачепила його. Тоді пан Василь зупинився і підібрав собаку та повіз відразу до знайомого ветеринара, де йому зробили рентген. Жодних переломів немає, лише сильний забій. Назначили лікування і вже скоро Норман був повний енергії і сил. Вони назвали його Майкі і він став для них ще одним членом сім’ї».

Автор: Отець Андрій Березівський

«Усі вони були викинуті та зраджені. Сьогодні, сподіваюсь, вони і не пам'ятають про ті жахіття».

Автор: Анастасія Денисюк-Коблик 

«У мене є донька, тому кіт Ельфусій завжди прекрасний». 

Авторка: Оксана Вищанська

«Порода не гарантує турботу. Був викинутий та непотрібний, тинявся в болоті та ковтунах. Сьогодні щасливе «мамине сонечко». 

Авторка : Анастасія Денисюк-Коблик

«Кенді. Сильна і незалежна дівчинка, але не проти, щоб її погодували з ручки. Зможеш стати її другом, якщо ти не дитина і не пес, любиш, щоб тобі гризли руки, київський торт, мудрі книги, а ще гратись в хованки та доганялки. В Кенді все ок з тайм-менеджментом, тож вона живе за чітким розкладом. Кому не подобається її ранкова зарядка о 5 ранку, той може  збирати речі і з’їжджати з її квартири. Не наймалась обніматись і гладитись». 

Авторка: Анастасія Ксандер 

«Ці кошенята були викинуті в лісі, зараз вони шукають сім'ю. Можливо, їм пощастить в День домашнього улюбленця відшукати свою людину».

Автор: Анна Ільків

«Соля. Забрали з ЛКП «Лев». Вже 5 років з нами! Ще у нас собака з вулиці Лукум і 5 вуличних, тепер наших котів!».

Автор: Валерія Юдіна

Додаємо ще фотографії улюбленців, якими не можемо не поділитися.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.