У Львові встановили пам’ятник депортованим українцям

Пам’ятник депортованим українцям з території Закерзоння у 1944-1951 роках освятили сьогодні на перехресті вулиць Свєнціцького – Севери – Стуса.

Йдеться про українців, які проживали на західних етнічних землях, що зараз входять до складу Польщі. 9 вересня 1944 року у Любліні було підписано угоду про «евакуацію українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з УРСР до Польщі».

«Цей пам’ятник є символом трагедії, яка спіткала корінних мешканців західних регіонів українського етносу – Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння, Любачівщини, Холмщини, Південного Підляшшя, яку здійснили комуністичні режими. Ця акція, що мала характер депортації – насильницького виселення за національною ознакою, глумливо називалася «евакуацією», – розповів Дивись.info голова Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» Володимир Середа.

До Верховної Ради внесено законопроєкт, у якому події 1944-1951 визнаються депортацією за етнічною ознакою.

«Те, що з нами відбувалося, називається не «добровільною евакуацією», а примусовою. Впродовж 1944-1951 років було насильно переселено майже 700 тисяч корінних мешканців земель Закерзоння. Відтак, ми вимагаємо визнання на офіційному, державному рівні нас депортованими, а не евакуйованими. Відповідний законопроєкт уже розглянутий у першому читанні. Те, що тоді сталося, має мати не лише політичну але й правову оцінку. Сподіваємося, що після різдвяних свят відбудеться друге читання законопроєкту», – розповів Володимир Середа.

Щоб увічнити депортацію українців, було вирішено спорудити пам’ятник. Втім, від ідеї, яка набула реальних обрисів у 2004 році, до встановлення, минуло багато часу. Фактична робота над пам’ятником розпочалась аж у 2017 році. Причина у тому, що він споруджувався здебільшого громадським коштом. Відтак, активісти із товариств депортованих українців, які сподівалися, що влада спорудить пам’ятник до 60-ліття депортації, не побачили його і на 75 річницю.

«Кошти почали збирати 5 років тому. Процес спочатку пішов активно, але з початком епідемії коронавірусу стало дуже складно. Саме збір коштів став основною проблемою. На цьому етапі нам допомогла як обласна, так і міська влади, за що ми їм вдячні. Без цієї допомоги, цей пам’ятник сьогодні б не стояв», – розповів Володимир Середа.

Пам’ятник символізує вирване з корінням дерево, адже саме так, із корінням, були вирвані українці із тих земель. На його гілках назви українських сіл.

«Із сотень сіл мешканці, яких було депортовано, ми вибрали ті, в яких були масові вбивства українців, і де була найбільша кількість жертв. А на постаменті – назви земель, з яких були депортовані українці», – розповів Володимир Середа.

Офіційне ж відкриття пам’ятника відбудеться 28 квітня, до 75-й річниці з дня проведення операції «Вісла».

Довідка

У 1944-1946 роках з Холмщини, Надсяння, Західної Бойківщини, Лемківщини за етнічною ознакою на територію тодішньої УРСР було депортовано понад 482 тисячі українців — корінних мешканців цих земель. Ця «евакуація на добровільних засадах» супроводжувалась тотальною дискримінацією, грабежами, терором, в тому числі масовими вбивствами українців. Депортація у 1944−1951 роках з українських етнічних територій сучасної Польщі як до УРСР, так і в ході акції «Вісла» (1947 р.) приблизно 670 тисяч українців — одна з найтрагічніших сторінок новітньої історії української нації.

1 з 4

Володимир ГАЛЕЧИК

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.