Львівські різдвяні традиції: від давнини до сьогодні

У Львові впродовж століть змінювались традиції святкування Різдва та Нового року. Причиною цього були обрядові відмінності, а також різні християнські конфесії мешканців міста. Крім того, на львівські різдвяні традиції повпливала війна та культура Європи.

Історія святкування Різдва у Львові

Коли у 13 столітті заснували Львів, то Різдво здебільшого святкували з 7-го до 9-го січня, а ось Новий рік – 1-го березня через релігійний розкол у Європі. До цього моменту настання нового року відзначали 1-го вересня. Проте, вже в 16 столітті територію Європи охоплюють релігійні війни, в цей час з’явились реформатори (євангелісти або протестанти), які почали святкувати новий рік 1-го січня. Як розповів науковий працівник Львівського історичного музею Ярослав Бишкевич, у 1582-му році Папа Григорій ХІІІ увів орденат, за яким новий рік починався не 1-го вересня, а 1-го січня, тобто так, як прийнято нині у цілому світі.

В 14 столітті, коли Україна приєдналася до Польщі, святкування початку нового року перенесли з 1-го березня на вересень. Святкування Різдва відбувалося як і тепер  – 25-го та 26-го грудня католицьке, а православне – 7-го та 8-го січня. Більшість львів’ян дотримувались святкування відповідно до григоріанського календаря. Розпочинали його з адвенту – за місяць до Різдва. Для католиків – це піст, а для євангелістів – солодкий тиждень. 24-го грудня починалася Свята вечеря.

Різдвяна ялинка

У Львові святкові урочистості довго обходилися без ялинки. Подекуди будинки прикрашали ялинковими гілочками. Різдвяна ялинка з’явилася у Львові в австрійський період, а незамінним атрибутом свят вона стала на межі ХІХ – ХХ століть. Характерно, що тоді не йшлося про зелену красуню на центральній площі міста – перші ялинки прикрашали у міських парках, біля шкіл тощо.

Щодо сіл Львівщини, то там популярним було майстрування прикрас. У деяких районах виготовляли так званих «павуків» з соломи, яких підвішували в хаті. Їх робили з тонких дерев’яних прутиків чи дроту. Також в селі частіше прикрашали дідух, а не ялинку.

Все ж місто на Різдво пропонувало більше розваг, ніж можна було знайти у селі, тому до Львова з’їжджалися на ковзанку чи різдвяний ярмарок.

Ця традиція відроджується і зараз.

Традиційні святкування

У місті не було вертепів у тому вигляді, як вони існують зараз. Це українська сільська традиція, яка згодом прийшла і до Львова.

«Тоді тільки колядували, дійства з персонажами, які ходять по оселях не було. Так не було прийнято. Самі міщани ходили один до одного в гості. Бо об’єктивно більшість жителів Львова святкували Різдво у грудні», – розповів «BBC Україна» кандидат історичних наук Ігор Лильо.

Натомість в часи СРСР побутувала думка, що вертеп і коляда  – це прояви жебрацтва. А вже ближче до розпаду радянської влади, у 88-89-х роках все частіше почали ходити вертепами й колядувати. Тодішня влада намагалася надати такому дійству ідеологічного спрямування.

«Багато що зникло з довоєнних традицій вертепу. До радянської влади обов’язковими персонажами вертепу були: Ісус Христос, ангел, чорт, жид, Ірод, воїн, смерть, три царі, також додавались й інші персонажі. Після війни вертеп почали доповнювати, додаючи таких героїв як гуцули, воїни УПА, різних політичних та історичних персонажів», – додав Ярослав Бишкевич.

Щодо більш раннього періоду, то оскільки у місті мешкали різні релігійні громади, Різдво у Львові тягнулося досить довго. У різних куточках міста проводили бали, на які приходила вся міська еліта.

У Львові були знамениті «Контракти», які проводились вже після католицького Різдва. Це була можливість для навколишніх поміщиків, які з’їжджалися до міста, підписати угоди на наступний рік, зокрема, домовлялись про шлюби між дітьми. Таким чином, на такому різдвяному балу молода пара щойно знайомилась і їх тут же могли посватати. Звідси ще одна назва періоду: «шлюбний ярмарок».

Різдвяний стіл

«У львівській різдвяній кухні основні впливи – українські та польські. Це дві нації, які проживали у Львові. Наприклад, поляки в нас перейняли кутю, а ми у них – традицію оселедців. Щоправда раніше оселедець не був таким популярним на різдвяних столах як зараз, бо був імпортним і досить дорогим. Часто його привозили з Гданська», – розповідає гастрономічний експерт Клубу Галицької Кухні Всеволод Поліщук.

Ще одна типова різдвяна страва для Галичини – пісні голубці. Традицію готувати голубці з гречкою та грибами започаткували у XV-XVI ст.

Також експерт вважає, що своїм різноманіттям різдвяних традицій та страв Галичина завдячує зв’язкам із кухнями сусідніх країн.

«Кухня центральної та східної України в основному комунікувала із двома іншими – російською та французькою. Наприклад, вінегрет – це інтерпретація однієї із французьких страв під російську кухню», – веде далі  Всеволод Поліщук.

У Львові Різдво завжди було  родинним святом.

На Святвечір збиралась родина, а на столі мали бути лише пісні страви: грибна зупа, зупа з квасолею, капуста з горохом, вареники з сиром, капустою, сливками чи яблуками. Господині випікали тістечка, подавали штрудель. Готували узвар та головну страву – кутю.

Підготувала Анастасія БЕДРІЙ

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.