«Несу кутю на покутю, а узвар на базар». Як проходить Святвечір у невеличкому селі на Львівщині

У селі Либохора живе близько тисячі людей, тут досі дотримуються багатьох Різдвяних традицій і вчать цьому своїх дітей.

«День Святої вечері у нас завжди починався з молитви, ми вставали ранесенько, поки сонечко сходило, діти готували хату, а мати приступала до вечері. На кухні ставили варити пшеницю на кутю», – розповідає про Святу вечерю у селі Либохора бібліотекарка і його жителька пані Оксана Вегера.

Село Либохора розташоване у Сколівському районі, тут проживають близько тисячі осіб. Це одне з найдавніших сіл, неподалік якого розташована гора Магура, друга за висотою вершина на Львівщині, гори Буковець, Дашковець і Матачів.

Пані Оксана каже, що традиції святкування Різдва у Либохорі мають давню історію, багато сімей і досі їх дотримуються.

«Того дня не вживалося слово «мак», на нього казали насіння»,  каже вона. Не можна було й сваритися чи сперечатися, у хаті мало бути тихо, як у молитві.

З першою зіркою треба встигнути сісти до вечері, а до того часу ходять на цвинтар і провідують тих, хто відійшов у вічність, символічно моляться і бажають, щоб покійні приходили на вечерю. Під вікном треба сісти на лавку, змахнути рукою і здути, щоб не сісти на когось із предків.

Село Либохора також одне із тих, де під час вечері на стіл кладуть маленьку склянку, як правило, раніше вона завжди була пустою, а горілку почали наливати вже згодом. 

Кожен Святвечір колись і зараз починається з куті. Матір Оксани за звичаєм говорила «несу кутю на покутю, а узвар на базар». Тоді батько від порогу котив круглий хліб, і якщо він падав так, як має лежати, то вважалося, що рік буде вдалий, а коли він падав «на голову», то буде тривога.

Першим кутю мав пробувати батько, а тоді – мати. Їли її з однієї ложки із глиняної макітри.

На стіл ставили 12 страв, сніп і свічку, яку забивали у хліб. А хліб ще навхрест замотували клоччям, льняним волокном. Також випікали струсень, який посипали маком, а ставили між снопом та хлібом. Крім того, ніжки стола зв’язували ланцом, щоб сім’я трималася купи і не було суперечок.  

«Хліб треба було поставити на отаву, другий покіс сіна, яка мала стояти під скатертиною. Це символізувало народження Ісуса в яслах. Хліб зберігали усі свята, лиш на Івана виносили з хати, тоді розмочували у воді і порівну ділили худобі, яка була в стайні», – додає пані Оксана.  

Закінчується Свята вечеря традиційно колядою, а першим обов’язково віншує батько. 

Софія Шавранська

Фотографії Старого Львова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.