Прив’язка SIM-карток до паспортів, або Чому українці даремно нарікають на ініціативу

Медіа поширили інформацію щодо обов’язкової прив’язки паспортів українців до номерів мобільного телефону.

Зобов’язати громадян перенести телефонні номери, прив’язані до банківських карток, хочуть для того, аби вони були імениними. Водночас люди ставляться до ініціативи вороже, буцімто їхніми коштами в банку, які теж прив’язані до номера, зможуть легко скористатися шахраї.

У Раді тим часом запевнили: все не так погано, а стати учасником ідеї зможуть тільки охочі. ІА Дивись.info з’ясовувала, що не так із ідеєю, навіщо це Україні, де підводні течії та яке майбутнє в ініціативи.

Такий задум анонсував член парламентського комітету з питань цифрової трансформації Олександр Федієнко. Автором ідеї є фракція «Слуга народу»: нині вони організували соціологічне дослідження щодо сприйняття цієї норми.

Інформацію про те, що всіх абонентів мобільних послуг зобов’яжуть пройти ідентифікацію (реєстрацію) з наданням мобільним операторам паспортних даних, а всі споживачі електронних комунікаційних послуг повинні пройти цю процедуру до 1 січня 2025 року, в протилежному разі – надання послуги буде припинене ІА Дивись.info спростували експерти.

«Закон «Про електронні комунікації», який набув чинності першого січня цього року, не містить жодних схожих норм, не впроваджує обов’язкову реєстрацію мобільного номеру для всіх українців. Натомість, справді, стаття 107 Закону встановлює зобов’язальну норму для абонентів і мобільних операторів, яка регулює процес відновлення послуг для знеособлених (анонімних) абонентів у разі втрати ними електронних ідентифікаційних засобів (SIM-карти, е-SIM, налаштування інтернет-роутера і т. д.). Саме у цих випадках абонент зобов’язаний пройти ідентифікацію у постачальника електронних комунікаційних послуг, надавши йому персональні дані за паспортом або за іншим документом», – пояснює Олег Тітамир, президент ГО «Українська організація захисту споживачів послуг».

Фото Микити Печеника

Усі ці положення, пояснює наш співрозмовник, конкретизовані в «Правилах надання та отримання електронних комунікаційних послуг» – підзаконному нормативному акті, який незабаром набере чинності. «Українська організація захисту споживачів послуг» входила до робочої групи при Міністерстві цифрової трансформації із розробки цього документу.

У ньому також немає жодного імперативного положення, яке би зобов’язувало всіх споживачів електронних комунікаційних послуг реєструватися у постачальників, надаючи персональні дані.

«Щоправда, згідно з документом, знеособлені абоненти будуть позбавлені деяких можливостей контрактних чи зареєстрованих користувачів, як-то отримання від оператора деталізованих фінансових рахунків за надані послуги тощо – можливо, це стане певним стимулом для споживачів «прив’язувати» SIM-картки до паспортних даних. Проте вони зможуть і не робити», – каже Олег Тітамир.

Тобто, згідно із законом, кінцеві користувачі мають право отримувати послуги знеособлено.

«До речі, жодних норм про зобов’язання для споживачів реєструвати SIM-картки чи інші електронні ідентифікаційні засоби не містить закон про регулятора у сфері електронних комунікацій, схвалений парламентом 16 грудня 2021 року, саме цим документом створюється регулятор електронних комунікацій, радіочастотного спектра та поштового зв’язку європейського зразка», – додає експерт.

З його слів, хибну інформацію поширили через те, що торік у серпні Комітет ВРУ з питань цифрової трансформації на чолі з народним депутатом Олександром Федієнком підготував кілька законопроєктів, які стосуються саме сфери електронних комунікацій.

«Один із документів у разі його схвалення справді зобов’язував би знеособлених абонентів мобільного зв’язку пройти ідентифікацію з повідомленням операторам своїх персональних даних. Законопроєктом встановлювався «дедлайн» — 1 січня 2025 року. Після цієї дати мобільні оператори повинні були б припинити надання послуг споживачам, які не «зареєстрували» свої особисті дані. Втім, його досі не розглянули у ВРУ», – додає Олег Тітамир.

Ця ж дата фігурує і в законопроєкті №6183 про обов’язкову реєстрацію IMEA-кодів мобільних телефонів, який зараз доопрацьовується в парламенті. Втім, і цей документ жодним чином не стосується SIM-карток.

«На мою думку, можливо, саме хибне трактування цього «масиву» профільних документів і призвело до оприлюднення деякими медіа неперевіреної інформації, що не відповідає дійсності», – пояснив Олег Тітамир.

Як це працює у світі

Сьогодні неможливо придбати картку передплатного зв’язку без паспорта в Норвегії, Польщі, Швейцарії, Бельгії, Австралії, Індії, Бразилії, Болівії, Перу, Еквадорі та інших країнах, додає Олег Тітамир.

«На Філіппінах з 2015 року для придбання передплачених послуг споживач не лише повинен надати паспорт, а й сфотографуватися. Продавець передає світлину через спеціальний мобільний додаток до державної бази даних мобільних користувачів. А, наприклад, у Грузії до зареєстрованої «сімки» прив’язують водійські права. Це дає змогу водію отримувати на свій смартфон sms про штрафи за порушення ПДР», – розповідає фахівець.

І додає, що у Франції, Чехії, Бельгії та інших країнах prepaid-карту мобільного зв’язку неможливо активувати без реєстрації споживачем персональних даних у мобільного оператора (те ж саме стосується й провайдерів телебачення й Інтернету). В цих країнах перевірка документів споживача і активація SIM-картки може затягнутися до двох діб. До того ж для отримання вигідних тарифів потрібно мати рахунок у місцевому банку.

Водночас у Німеччині діє дещо інший формат. Prepaid-пакет можна придбати в цій країні де завгодно (від ринків до спеціалізованих магазинів), причому без документів. Втім, протягом кількох днів SIM-картку необхідно буде зареєструвати онлайн за ID-даними і додатково — за допомогою відеодзвінка. Інакше мобільний зв’язок припинять.

«Критики ініціативи в більшості зважають на поганий приклад Росії, де реєстрація існує з середини нульових років, проте ніяк не допомагає боротися з шахраями і корупцією. На технічному рівні лишаються питання про ефективність нововвдення, окрім полегшення для судових процесів (зараз треба доводити, що на аудіозаписі говорить сама та людина і що запис є справжнім, та при відомостях про належність номера хоч деяка частина полегшиться). Звісно, це не панацея, бо ж діє чорний ринок, а часто повідомлення пересилаються через додатки наскрізного шифрування, які зламувати можуть лише спеціальні служби країн, та і то за об’єктивної необхідності», – пояснюює ІА Дивись.info Микола Волківський, президент «Першого міжнародного фонду розвитку України».

Чи вбереже прив’язка паспортів до SIM-карт від шахраїв

Нині банківські картки українців прив’язані до номерів телефону. Відповідно, це провокує шахраїв поцупити номери та отримати доступ до фінансів.

Олег Тітамир вважає, що Україні необхідна обов’язкова реєстрація SIM-карт необхідна.

«Паспортизація SIM-карток – це передовсім про безпеку громадян. Сьогодні до мобільного номеру прив’язаний онлайн-банкінг, соціальні мережі, служби таксі й доставки. По суті, SIM-картка – це персональний електронний ідентифікатор споживача. Якщо вона не зареєстрована за персональними даними, нею легко можуть скористатися шахраї, зокрема виманивши за допомогою соціальної інженерії персональні дані людини (або якщо вона загубила свій мобільний), перевипустивши її SIM-карту і отримавши доступ до її особистих фінансів», – аргументує президент «Української організації захисту споживачів послуг».

По-друге, каже фахівець, обов’язково ідентифікований мобільний номер – це один із ефективних захисних інструментів проти шахрайства в сфері е-комерції. Адже, відомі тисячі випадків (зокрема, і зі статистики кіберполіції), коли споживачі втрачали свої кошти, переказуючи їх шахрайським, або й фішинговим ресурсам, замаскованим під Інтернет-магазини, «власники» яких використовували сотні анонімних prepaid-карт, викидаючи їх потім на смітник.

Фото Микити Печеника

За інформацією Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем ЄМА, позаторік інтернет-шахраї ошукали довірливих споживачів на суму понад 252 млн грн.

Тобто обов’язкова паспортна верифікація мобільних номерів, що їх вказують у контактних даних суб’єкти онлайн-торгівлі, зведе нанівець численні схеми ошукування споживачів за допомогою оприлюднення шахрайськими ресурсами фальшивих «контактних даних», розповідає він.

Серед безумовних переваг ідентифікації SIM-карток Олег Тітамир називає значне полегшення процедури збереження номера при зміні мобільного оператора (MNP), яка наразі вкрай ускладнена для неідентифікованих клієнтів.

«Окрім цього, саме «безіменність» абонента створює високі ризики шахрайства при використанні послуги портації. Ці ризики визнають і самі мобільні оператори. Наприклад, коли шахрай викрадає анонімний номер споживача, а потім переносить його до іншого «бренду», то отримує повний доступ до всіх особистих кабінетів ошуканого, рахунків онлайн-банкінгу, месенджерів, соціальних мереж», – пояснює він.

Та додає: обов’язкова «персоналізація» знеособлених сім-карток – це глобальний тренд і міжнародний стандарт цифрової економіки.

Нині понад 140 країн ухвалили законодавчі акти, які зобов’язують реєструвати тим чи іншим способом персональні дані абонентів рухомого зв’язку, сказано в даних регулярного звіту Асоціації мобільних операторів GSMA за 2019 рік.

Переваги VS нелодіки

На технічному рівні лишаються питання про ефективність нововвдення, окрім полегшення для судових процесів (зараз треба доводити, що на аудіозаписі говорить сама та людина і що запис є справжнім, та при відомостях про належність номера хоч деяка частина полегшиться), оцінює ініціативу президент ГО «МАСПН» Україна Артем Олійник. 

«Звісно, це не панацея, бо ж діє чорний ринок, а часто повідомлення пересилаються через додатки наскрізного шифрування, які зламувати можуть лише спеціальні служби країн, та і то, за об’єктивної необхідності», – додає він.

Зараз, каже він, не йдеться про те, що всі українці мають бігти наввипередки та при’язувати номери до паспортів. Хоч подібні проєкти вже неодноразово обговорювалися, та зараз триває робота із соціологією – якщо все ж ухвалюватимуть рішення подібного характеру, нам слід чекати тривалої інформаційної кампанії та пролонгування реєстрації.

«Факторами, які можуть переважити шальки терезів на користь прийняття – вимога ЄС щодо підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів та розширення діяльності російської агентури в Україні, яка чудово користується цією лакуною нашого законодавства, масово купуючи картки і використовуючи їх для повідомлень про мінування, скидаючи різні компроментуючі дані, проводячи корупційні схеми та багато іншого. Не лише вони – у нас активно діють звичайні злодії та групи осіб при корупціонерах, які виводять кошти і уникають відповідальності: погрожуть, вимагають, залякують та інше, а довести причетність стає складно юридично. Сьогодні близько 80% номерів «анонімні», і є підстави вважати, що прикручування можливості відкритого використання цього інструменту дестабілізації хоча б трохи більше захистить українців і полегшить роботу з ідентифікації нашим службам», – пояснює він.

У «Першому міжнародному фонді розвитку України» додають: українцям не варто перейматися щодо можливого витоку даних.

«Наші дані і так перебувають на сервісах тієї ж «Дії», вони є в банках, де ми маємо рахунки і так далі – кібернетичні атаки показали реальність небезпеки витоків інформації, проте наші з вами дані вже і так розміщуються на інших ресурсах. А реєстрація номеру (його прив’язка) радикально ситуації не змінить. Ті ж, хто побоюється стеження за собою, зважте, скільки має бути закуплено апартаури і який має бути штат співробітників, які стежитимуть за 40 мільйонами людей. Та і яку інформацію вони зможуть отримати, якщо ви звичайний громадянин, який не організовує сумнівних груп людей з антидержавними цілями або ж не проводить махінацій з фінансами», – переконують Микола Волківський та Артем Олійник.

Скільки кроків до цього зробила Україна

Наші співрозмовники не беруться прогнозувати, чи Україна вже готова до таких новоовведень і коли це станеться, адже закон рівноцінно можуть як і ухвалити, так і ветувати. Утім, вказують на деякі дії, які важливо проводити просто зараз.

«Рано, чи пізно, в Україні до цього прийдемо, адже схожі норми діють в Європейському Союзі. Щоправда, тут необхідний прийнятний перехідний період, широка інформаційна кампанія, можливо, певні стимули для споживачів», – відповідає Олег Тітамир.

Мар’яна КОВАЛЕНКО

Головна світлина — depositphotos.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.