«Ми маємо подолати минуле». Філософ Андрій Дахній про остаточну декомунізацію

Ми демонтовуємо монументи, перейменовуємо міста та вулиці, щоби позбутися слідів комуністичного минулого.

В Україні активна декомунізація почалася у 2016 році як наслідок Революції Гідності. Однак цей процес ще триває, і нам потрібно продовжувати шлях переходу на інші цінності. Таку думку під час ефіру Tvoemisto.tv висловив філософ, доцент кафедри історії філософії ЛНУ ім. І. Франка, викладач курсу Медіафілософія в УКУ Андрій Дахній.

За його словами, українці мали пройти через багато випробувань після комуністичного минулого.

«Я думаю в першу чергу треба говорити про певний спадок, який супроводжує всіх нас. Він достатньо значний і ситуація 2022 року, звичайно, стала результатом тих процесів, які мали місце, починаючи принаймні з 1991 року, відтоді, коли Україна стала незалежною. І я думаю, що цей перехід, на перший погляд – є абсолютно безболісний плавний і легкий, але мали таки пройти через багато випробувань після комуністичного існування», – зазначає Андрій Дахній.

Він нагадав про першого президента незалежної України Леоніда Кравчука, який відповідав за ідеологію в комуністичні часи, який був комуністом, але зумів зробити ціннісний радикальний перехід. Однак разом із тим, посткомуністичний спадок лишався ментально і потребувалося доволі багато часу, щоби подолати його. Багато чого змінилося в часи першої революції, і пізніше ці процеси набули більш радикальних форм і процесів після другого Майдану, наголосив філософ.

«Прикметним видався 2016 рік. Наскільки я пам’ятаю, саме в цьому році сталося дуже багато подій, які свідчили про декомунізацію. Це передусім “Ленінопад” – остаточна ліквідація монументів, перейменування міст та вулиць відповідно до того, щоби позбутися слідів комуністичного минулого. Найбільш інтенсивно це відбувалося у 2016 році, але це був безпосередній результат другого Майдану», – зазначає Андрій Дахній.

Читайте також: У Львові почали демонтаж елементів із Пагорбу слави. Фотофакт

Доцент кафедри історії філософії Франкового університету пояснює, що від 1991 року Україна йшла шляхом, який міг перетинатися зі шляхом інших колишніх радянських республік, які стали незалежними державами, але водночас курс України багато в чому відхилявся від шляху інших, і це стало очевидним особливо на початку 2000 років. Тоді росія прямувала в бік авторитарності, повернення до імперської минувшини. І це вже означало зіткнення двох цивілізацій.

Викладач говорить, що навряд чи вдасться повністю забути те, що відбувалося з українцями у минулому, але наша культура все одно тяжіє до європейських демократичних особистісних цінностей.

«Я не думаю, що ми можемо говорити про остаточне забування цього досвіду і цих комуністичних цінностей. Я думаю, що німці позначають таким специфічним поняттям – “подолання минулого”, “вичавлення із себе того рабського досвіду”, який все одно певним чином так чи інакше був адаптований в нашій культурі, яка назагал тяжіє до цих європейських демократичних особистісних цінностей», – говорить Андрій Дахній.

Україна має, безумовно, продовжувати рух вперед у тому західному, європейському напрямку, який був закладений ще, умовно кажучи, у княжі часи, пам’ятаючи про всі жертви, нещастя, кривавий досвід.

«Німецький філософ Фрідріх Ніцше казав про три перетворення духу. Він казав про стадію верблюда, коли людина нагромаджує певний багаж культури, стадію лева, коли людина пориває із певним багажем, коли вона хоче утвердити свої автономні цінності, і третю стадію – дитини – абсолютно нового початку. Якщо екстраполювати це на українську ситуацію, то я думаю, що абсолютно цілковитий новий початок навряд чи є можливий, але, принаймні, пам’ятаючи попередні етапи, ми безумовно маємо рухатися вперед. Пам’ятаючи про всі жертви, про всі нещастя, про кривавий досвід, бо витоки нашої державності тяжіли до європейської парадигми, а не до парадигми азійської», – переконаний Андрій Дахній.

Філософ нагадує, що у праці знаменитого американського політолога та інтелектуала Самуеля Ґантінгтона «Зіткнення цивілізацій» описано, що Україна та росія тяжіють до різних векторів розвитку. Ґантінгтон говорив про російську православну цивілізацію і Західну цивілізацію. Він стверджував, що Україна перебуває на рубежі між однією та іншою цивілізаціями та не виключав, що у майбутньому це може викликати серйозне зіштовхування цих двох країн, пояснює філософ.

«Очевидно, що росія тяжіє до владоцентричної парадигми, коли влада та держава піднята на абсолютну висоту щодо індивіда. Коли індивід позбавляється прав та свобод, гідності. Коли гідною є лише держава і її мілітарна та військова міць ставиться на передній план. Тобто, тут можливо потрібно говорити навіть не про владу, а про насильство. І зрозуміло, що, якщо говорити з історичного боку, то це ординська традиція.

Натомість Україна історично перебувала в орбіті європейських цінностей і в цьому сенсі повага до індивіда, громадянина, його прав, плюралізм думок, право виражати будь-яку позицію публічно, засади гідності – це все вкрай важливо не тільки у контексті більш віддалених епох Козаччини чи Київської Русі, а й сучасності. І я думаю, що ця тяглість, ця континуальність продовжувалася, незважаючи на випробування і часи бездержавності, які мали місце в різні століття української історії», – підсумував Андрій Дахній.

Читайте також: «Є всі ознаки геноциду українського народу», – директорка «Території терору»

Нагадаємо, що у Львові почали демонтаж радянських символів із Пагорбу слави, що на вулиці Пасічній. Їх передадуть до музею «Територія Терору», що на просп. Чорновола. У музеї вже зберігають зірку з серпом та молотом – радянський орден «Вітчизняна війна», яку демонтували з Марсового поля, а також фрагменти та горельєфи Монументу слави із вулиці Стрийської.

Нагадаємо, медіа-хаб «Твоє місто» запустив серію зустрічей «Explaining Ukraine» для іноземних медіа, щоб допомогти глибше зрозуміти Україну, пояснити її прагнення до свободи і незалежності, а також розкрити контексти російсько-української війни.

Роман Тищенко-Ламанський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.