Історія чорнобильця через 22 роки після важкого інсульту: апітерапія і здоровий спосіб життя

У 42-річному віці чоловік знепритомнів на роботі і лікувався від інсульту пів року у різних лікарнях, у тому числі й київській. Відновитися повністю йому допомогла апітерапія і відсутність шкідливих для здоров’я звичок.

Dailylviv.com час від часу публікує розповіді людей, які повертають собі здоров’я завдяки апітерапії і охоче діляться про це своїм досвідом з тими, хто має подібні потреби. У кожного з цих оповідачів – власна історія хвороби, яку журналісти описують максимально документально на підставі аудіозапису з пацієнтом. З тією лише різницею, що хтось погоджується назвати себе у публікації за ім’ям і прізвищем, а дехто не хоче публічно давати знати про свої колишні чи теперішні болячки, наприклад, колегам по роботі або знайомим. Наш сьогоднішній співрозмовник – Олексій М. – з другої категорії. “Щоб не наврочити, – жартує він. – Бо мені поки що, слава Богу, ніхто не дає моїх років”. 

Чотири роки у забрудненій радіацією зоні

“Я народився, жив і працював у райцентрі в Житомирській області, який зазнав радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 року, – розповідає Олексій М. – Жив і працював там безвиїзно до 1 жовтня 1990 року. Моя сім’я ввесь цей час була зі мною. Я на роботі займався відселенням близько 60 сіл Житомирщини в інші області. У 1990 році разом зі сім’єю також покинув Полісся – ми переїхали до Львова. Моя маленька донька після аварії на ЧАЕС почала часто хворіти. Нам вдалося відправити її до Німеччини на чотиримісячне безоплатне лікування і там її німецькі лікарі, як кажуть, поставили на ноги. Пам’ятаю добре, що всі переселенці з Чорнобильської зони їхали в місця переселення зі спеціальними кодованими номерами. Стаючи на медичний облік у нових місцях проживання, вони віддавали ті листочки зі своїми кодами. Інакше ні на медичний облік їх не взяли б, ні житло ніяке не надали б. А років через десять та історія з кодами нібито закінчилася…”

Проблеми зі здоров’ям у чоловіка розпочалися через кілька років після переїзду до Львова. З’явилися різкі коливання артеріального кров’яного тиску залежно від погодних умов і пори року. Стрибки артеріального тиску – від 100 на 50 і аж до 180 на 120 – могли статися одного дня впродовж години-двох. 

“Лікарі не знали, що з цим робити, – згадує Олексій М. – Лежав я у кардіологічному центрі, лікар сидів біля мене годину і через кожних 20 хвилин вимірював тиск, що стрибав так знизу-вгору і назад. Тепер лікарі кажуть, що ті дози радіації, які ми отримали у Чорнобильській зоні, вплинули на судини, що стали тоншими”. 

Чоловік пив таблетки, які йому прописали. Так тривало приблизно п’ять років. А у 2000 році у 42-річного Олексія М. стався інсульт.

“Вранці на роботі знепритомнів, а до тями повернувся вже в лікарні через кілька днів, – розповідає він. – Порушилося мовлення – не розмовляв місяць. Ковтальні рефлекси щезли. Купа всього… Як кажуть, повний інсульт. Лікувався в різних лікарнях майже 5 місяців. Ліків приймав дуже багато, на жаль. Колеги забрали мене в Київ, у лікарню з новою апаратурою: там змінили курс лікування, і я потихеньку почав відходити від хвороби. Через 5 місяців уже ходив, але дуже помаленьку: сам на другий поверх вийти не міг. Через 6 місяців після інсульту повернувся на роботу. Мені тоді ще погано було дихати й ходити… Один мій колега по роботі, який до того часу вже лікувався апітерапією, запевнив мене, що вона поверне мені сили. Я повірив йому, бо коли тобі раптом надовго стає так зле, то готовий вхопитися за соломинку надії”.  

Віра і воля: боротьба за здоров’я

Так Олексій М. 22 роки тому познайомився зі львівським лікарем-апітерапевтом Іваном Пилипчуком. 

“Я прийшов до Івана Йосиповича Пилипчука і мав тривалу розмову з ним, – пригадує чоловік. – Лікар сказав, що за рік часу у мене буде все добре після бджоловжалювання. І я впродовж цілого року ходив на лікування – три рази на тиждень усі 12 місяців. Я ніколи не курив, а за той рік не випив навіть 100 грамів алкоголю. Алкоголь протипоказаний у період бджоловжалювання. За пів року я почав відчувати позитивні зміни в організмі. А вже за рік майже повернувся до свого нормального стану, який був до інсульту”. 

Лікарка-кардіологиня, з якою Олексій М. дотепер радиться за потреби, сказала йому, що після інсульту пацієнту кожних пів року треба буде лягати в лікарню для профілактичного приймання крапельниць. Коли ж чоловік прийшов на обстеження до кардіологині через пів року після бджоловжалювання, то лікарка була приємно здивована станом Олексія М.: ні крапельниць, ні уколів йому вже не рекомендувала. 

“Крім бджоловжалювання, лікар Пилипчук розписав мені роздільне харчування. Більше у меню овочів, фруктів, – розповідає Олексій М. – За його порадою я почав займатися фізкультурою. Дотепер від того часу щоранку роблю зарядку – пів години мінімум. Щодня проходжу пішки 4-5 км – на роботу і з роботи. На дачу також ходжу пішки. Людині не треба вищої освіти, щоб знати, що апітерапія – це не лише бджоловжалювання, але й бджолині продукти. Воскову міль споживаю – 20-відсоткову настоянку. Вранці і ввечері по 20 крапель на водичку – і п’ю. Для очищення судин і розрідження крові. Прополіс у мене постійно вдома є, бо якщо, наприклад, починається в горлі інфекція, то я прополіс розчиняю з водою для полоскання. Дружина і донька також так роблять. А ще я беру мертві бджоли: дволітрову банку, наповнену ними, заливаю самогонкою. Два тижні тримаю слоїк у темному місці. Потім відціджую, і ось ця густіша маса добре допомагає як мазь від болю в колінах чи суглобах після ударів. На ніч змащую місце удару – і симптоми минають швидко. Пергу і квітковий пилок також періодично споживаю: раз на 2-3 роки. Особливо в зимовий період, коли у раціоні менше вітамінів”. 

Від 2000 року Олексій М. упродовж усіх десяти років проходив один півторамісячний курс бджоловжалювання. У березні-квітні або жовтні-листопаді: коли найбільші перепади погодні. А в останні роки він ходить на бджоловжалювання один раз на два роки. Тому що почувається вже нормально, каже чоловік.  

“Я вірю в медицину і традиційну, і в нетрадиційну, до якої належить апітерапія. Трохи навіть більше вірю у нетрадиційну, бо знаю, що вона використовує природні процеси, – аргументує свою позицію Олексій М. – Наприклад, двадцять років тому я мав побічні проблеми з печінкою, підшлунковою залозою і т.п. А за останні роки цих проблем уже не маю. Вважаю, що апітоксин – бджолина отрута – знімає наслідки вживання фармпрепаратів. Бджоловжалювання підтримує мені імунітет. За 22 роки від часу інсульту я в лікарні був лише двічі. У перший рік після хвороби – одного разу крапельниці мені робили. А вдруге – лягав на тижневе обстеження. І це – все… Коронавірусом ще не хворів. Коли він розпочався, я пройшов курс бджоловжалювання. При тому, що в нашому колективі працюють тисячі людей і я кожен день на роботі, коронавірусне захворювання мене обминуло”. 

Перевірено не собі

Вдатися до бджоловжалювання панові Олексію 22 роки тому порадив колега по роботі. Чи давав такі поради він сам своїм близьким і знайомим, поцікавився журналіст Dailylviv.com.

“Моя дружина також проходила два курси бджоловжалювання, – розповідає чоловік. – У неї спочатку після укусів трохи підпухало, свербіло. Були подразнення до восьмої бджоли, а після 8-ї – все зникло, і вона далі приймала бджоли без будь-яких проблем. До слова, сам я ніколи не мав ніякої найменшої алергії на вжалення. Донька моя також збирається випробувати цей метод лікування, але ще не наважилася. Кілька разів приходила зі мною, спостерігала за сеансом бджоловжалювання. Каже, що зараз часу бракує їй, тому піде на апітерапію вже після захисту дисертації, яку дописує. 

Мій колега має міжхребцеві кили. Різні способи лікування застосовував-випробовував. Уколи, голки, мануальна терапія. Три роки тому дістав ускладнення – йому стало тяжко рухатися. Після цього три роки він щороку проходить курс бджоловжалювання – і чоловік забув про ці проблеми. У нього велика родина і вже вся вона ходить на бджоловжалювання. Інший мій колега, який має проблеми з серцем – навіть шунтування робили йому і через якийсь час мав знову робити шунтування, однак, Богу дякувати, вже не робив, бо бджолами пролікувався. Ще в одного мого колеги виявили вузловий зоб завбільшки понад 4 см – на щитоподібній залозі. Відлікувався два курси – вузлового зобу немає. З моєї роботи з десяток осіб – за моєю порадою – ходили на бджоловжалювання. Пройшли і мають чистий спокій: і молодші, і старші”. 

Для айтівців бджоловжалювання корисніше, ніж масаж, – програмістка зі Львова

Бджоловжалювання зменшило міжхребцеву килу у львів’янина у 8 разів

Як у Львові бджолами лікують хворобу Лайма: розповідь 35-річної пацієнтки

Львів’янка зупинила коксартроз бджоловжалюванням за чотири курси

Бджоли знизили рівень цукру в крові хворого більше, ніж удвічі

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Твітері або Facebook

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *