Монахиня зі Львова стала матір’ю для 10 дівчат у віці від 11 до 20 років

Старші дівчата вже студентки: одна навчається на юристку, інша – на соціальну працівницю, ще одна – на працівницю у сфері фізичної культури.

Про це повідомила пресслужба ЛМР, пише Dailylviv.com.  

Сестра Служебниця Непорочної Діви Марії Юлія Фляк впродовж п’яти років є матір’ю-опікункою у львівському дитячому будинку сімейного типу. 

Монахиня виховує 10 дівчат, а також є директоркою комунальної установи “Центр соціальної підтримки дітей та сімей “Рідні”.

«Я ніколи не була прийомною мамою. Однак як монахиня здійснювала соціальне служіння – працювала з сиротами. Але згодом вирішила взяти дівчат під опіку», – розповідає сестра Юля.

Усі вихованки сестри Юлії – підлітки: наймолодшій – 11 років, найстаршій – 20. Старші дівчата вже студентки: одна навчається на юристку,  інша – на соціальну працівницю, ще одна – на працівницю у сфері фізичної культури.

«Понад 40 тисяч гривень в місяць іде на репетиторів, видатки покриває фонд «Рідні». Завдяки цим заняттям, а також старанням дівчат, вони отримують омріяну професію. «Служба у справах дітей» допомогла дівчатам із встановленням брекетів, познайомила нас з чудесними медиками з Медичного університету, в дівчат будуть чудові здорові усмішки», – розповідає опікунка.

Квартира простора, облаштована усім необхідним: сім кімнат, спортивний зал, кухня-вітальня і п’ять санвузлів. Готує сестра Юля, дівчата допомагають, підтримують чистоту та порядок. Медичну допомогу дітям надає приватний медичний центр, з яким укладено угоду, комунальні послуги покриває фонд «Рідні».

Підопічні сестри – дівчата, тож усі вони відвідують фахівців у сфері краси. «З молодшими дівчатками до перукаря іду я, бо маю знати, якою прийде після салону моя дитина. Я не маю заперечень щодо їхніх експериментів, хіба щодо татуювань, проте і тут маємо розмову. Якщо буду категоричною, дитина все одно зробить по-своєму та не буде щирою зі мною, тому обираємо золоту середину», – каже сестра Юля.

Окрім побутових питань – є й інші, розповідає сестра Юля. «Багато спірних питань стосуються викликів свободи в такому віці. Дівчата починають товаришувати з хлопцями, їм хочеться піти в клуб. Якщо я почну забороняти, не буде довіри. Кілька років тому до мене прийшов молодий чоловік з букетом квітів та коробочкою, у якій перстеник. Він сказав, що це для нашої Насті, він хоче зробити їй пропозицію. Тепер Настуня вже три роки як заміжня, виховує сина, а ми підтримуємо з нею дуже теплі відносини… Якщо у дівчат справді серйозні стосунки, вони знайомлять мене з хлопцями», – розповідає сестра Юля.

Остання прийнята у велику сім’ю вихованка – Вероніка з Вугледару. Дівчинці 10 років, вона дивом вціліла під час російського обстрілу. Родичі накрили її собою, таким чином врятувавши життя дитини. Вероніка травмована і фізично та психологічно.

«Дівчинка комунікабельна, має свої глибокі травми, які були ще до війни, має поранення, у неї напівпаралізовані ручки. Ніхто не ставиться до неї з жалістю, комунікуємо з нею звично. Вона має багато запитань, хоче говорити, переважно про своє минуле, про будинок, про тих хто в неї був та що з ними сталося. Вона переживає, і це буде ще довго», – розповідає сестра Юля.

Дівчата одразу прийняли Вероніку. Не було жодного бар’єру, окрім одного – російської мови. З Веронікою у кімнаті мешкає Женя, якій 12, вона пояснила, що російська – це мова окупанта, який вбив її рідних. Після того Вероніка впевнено і дуже успішно почала говорити українською.

Сестра Юля каже, що перед тим як прийняти в сім’ю нову дитину, радиться з дівчатами. Це важливо, особливо коли у дитини є проблеми, наприклад, аутизм, як у Жені.

«Ми всі ходили на знайомство з Женею в ліцей «Просвіта». Вийшли з думкою, що буде важко. Женічка прийшла до нас у третьому класі, зараз вже в шостому. Вона не розмовляла, нічого не робила в побуті. Ми всі чергували по тижню, я і дівчата допомагали їй з порядком та гігієною. Вони вчили Женю всього. У неї вкладено дуже багато праці дівчат», – каже сестра Юля.

Сестра Юля каже, що дуже цінує підтримку фахівців з управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради, яке не контролює чи карає, а допомагає, і найперше – дітям.

«Від «Служби у справах дітей» я отримую постійну підтримку. Особливо цінний супровід фахівців установи ми відчуваємо, коли діти вступають у навчальні заклади. Дуже велика допомога в підготовці документів, у вирішенні матеріально-технічних та, зрештою, різноманітних питань. Це неймовірні люди, і ми раді, що вони у нас є», – додає сестра Юля.

Три будинки сімейного типу з Лисичанська переїхали до Львова: де оселилися (відео)

Подружжя з Луганщини господарюватиме у дитячому будинку сімейного типу в Наварії

У Львові створили п’ятий дитячий будинок сімейного типу

24 мешканці Львівщини вирішили взяти на виховання у сім’ю дитину-сироту

На Львівщинаі хочуть перевести квартирну чергу для дітей-сиріт в онлайн

Дітей на Львівщині стає все менше

 

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Твітері або Facebook

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *